Звіт  за підсумками моніторингу щодо обізнаності учасників освітнього процесу з нормами законодавства, що стосуються булінгу (цькування) і домашнього

Звіт  за підсумками моніторингу щодо обізнаності учасників освітнього процесу з нормами законодавства, що стосуються булінгу (цькування) і домашнього насильства та визначення ефективності запланованих антибулінгових заходів

у Лебединському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3

Згідно з програмою моніторингу щодо забезпечення реалізації заходів антибулінгової політики, відповідно  до графіка проведення моніторингу та з метою   дослідження рівня обізнаності учасників освітнього процесу з нормами законодавства, що стосуються булінгу (цькування) і домашнього насильства та визначення ефективності запланованих антибулінгових заходів у закладі освіти було проведено анкетування педагогічних працівників, учнів 9-11 класів, та батьків 1-11 класів.

За результатами анкетування педагогічних працівників, у якому  взяло участь 28 осіб,  протягом навчального року    78,6 %   (22 респонденти) не отримували жодного повідомлення про  булінг від здобувачів освіти, 21,4%  (6 респондентів) зазначило, що отримували не більше одного повідомлення. Педагогічні працівники здійснюють інформування учнів про булінг (цькування), інші форми насильства, про відповідальність  за булінг, використовуючи різні форми роботи: бесіди – 96,4% (27 осіб), позаурочні заходи – 75% (21  педагог),  індивідуальну роботу – 71,4% (20 педагогів),  застосовуючи електронні ресурси – 60,7% (17 педагогів),  бесіди із запрошенням гостей – 42,9% (12 педагогів),  уроки - 39,9% (11 педагогів). Під час підготовки, проведення  виховних  заходів  85,7% (24 педагоги)  регулярно використовують  нормативно-правову базу щодо запобігання та протидії булінгу та домашньому насильству; 10,7% (3 педагоги) – нерегулярно,   і  3,6%  (1 педагог) - тільки на початку навчального року. 82 % (23 педагоги) зазначили, що першочергово звертатимуться до директора закладу освіти у випадку булінгу (цькування), учасником або свідком якого  стали, або підозрювали б  про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками або про які отримали  б достовірну інформацію від інших осіб. Ця ститистика  свідчить про обізнаність  вчителів з процедурою подання (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування).   Слід зазначити  про тісну співпрацю педагогічного колективу, щодо запобігання або припинення проявів булінгу (цькування) в учнівському колективі, так як  23% (14 педагогів) звернулися б додатково ще  й до психолога, 21,3% (13 педагогів) – до класного керівника, 18% (11 педагогів)- до заступника директора.

Аналіз анкет здобувачів освіти 9-11 класів показав, що 76,5 % (26 учнів) із 34 опитаних  почувається у школі в безпеці, 23,5% (8 учнів) здебільшого в безпеці. 100% учнів знають, що таке булінг.  Для  94,1% (32 учні) - це насмішки, для 85,3% (29 учнів) – це фізична розправа, травлею  вважають булінг 76,5% (26 учнів),  безпідставне залякування- 73,5% (25 учнів); навмисне псування майна  ввважають булінгом 64,7% (22 учні )  і лише для 23,5%  (8 учнів)  дезінформацію та 20,6% (7 учнів)  вважають бойкот проявом цькування.  Під час анкетування виявилось, що 11,8% (4 учні)  мали поодинокі випадки агресії або кепкування стосовно себе,  проте 88,2%  учнів 9-11 класів  (30 осіб) почуваються комфортно у школі і класі. 

75,8% респондентів (25 учнів) зазначили, що стосовно них не було зійснено булінгу, проте 15,2% (5 учнів) звертались за допомогою до директора закладу стосовно проявів цькування, 9,1%  (3 учні)  - до заступника директора, 9,1%  (3 учні)  - до  практичного психолога,  15,2% (5 учнів) – до класного керівника і 12,1% (4 учні) – до педагогів закладу освіти,  9,1% ( 3 учні ) – до однокласників. На запитання : «Чи допомогло  це звернення зупинити булінг?»,  15,6%   (5 учнів) зазначили, що булінг припинився, 71,9% (23 учні) – наголошують, що булінгу відносно них не було. Стосовно 1 учня (3,1%) булінг припинився на деякий час, 1  учень (3,1%) зазначив, що булінг не припинився пропри намагання педагогів допомогти,  а 2 учні (6,3% )  вважають , що робота щодо припинення цькування не була проведена.   

З вище сказаного можна зробити висновки, що переважна більшість  учнів почувається у школі комфортно, але є діти, які бояться або соромляться звертатися за допомогою до педагогів закладу освіти: 2 учні ні до кого не звертались, 4 учні продовжують зазнавати прояви булінгу  попри проведену  педагогами  роботу.

 Здобувачі освіти  отримують інформацію про булінг (цькування)  та нормативно-правову базу щодо запобігання та протидії булінгу й домашньому насильству   з різних  джерел, зокрема: 82% (28 учнів) – від класного керівника, 71% (24 учні) отримують інформацію із сайту закладу освіти, 56% (19 учнів) – із соціальних мереж, 38% (13 учнів) – через електронні ресурси, а 21% (6 учнів) – від друзів.   При чому 65% учнів ( 22 особи)  зазначили, що  виховні заходи  щодо булінгу проводяться регулярно, 27% ( 9 осіб)  -  що нерегулярно,   6% (2 учні) – тільки на початку навчального року і 3 % (1 учень)  не розуміє про що йдеться. Останні цифри свідчать про нерегулярність відвідування  деякими учнями  закладу освіти та свідоме внесення  заздаледь неправдивої інформації для саботування результатів  анонімного анкетуванння, адже у попередніх питаннях  було зазначено, що всі знають, що таке булінг.

Учні  отримують інформацію  про булінг (цькування), різні форми насильства та  відповідальність за булінг  через такі форми педагогічної діяльності: уроки – 52% (18 учнів),   бесіди – 65% (22 учні), заняття з психологом – 47% (16 учнів), позаурочні заходи  - 41,2% (14 учнів),  через електронні ресурси та під час бесід із запрошенням гостей – по 35% (по 12 учнів),  індивідуальна робота – 6%   (2 учні) і 6% (2 учнів)   практично не інформують.  97% респондентів (33 учні) знають про відповідальність передбачено законом за вчинення булінгу (цькування), і лише 3%  (тобто 1 учень) впевнений, що не передбачено  покарання за булінг.

 Ця статистика  свідчить про  важливість  здійснення  просвітницької роботи педагогічними колективом щодо попередження цькування у закладі освіти та необхідність її систематичного проведення. Найпоширеніші форми роботи ( на думку учнів) – це уроки, бесіди, заняття з психологом та позаурочні заходи.

Анкетування щодо булінгу пройшло 126 батьків здобувачів освіти: 47,6%  (60 осіб) –  батьки 1-4 класів, 21,4% (27 осіб) – батьки 5-6 класів, 13,5%  (17 осіб) – батьки 7-8 класів,  17,6% (22 особи) -  батьки 9-11 класів. 

Більша частина, а саме 45,2%  (57 батьків), зазначила, що діти йдуть до школи в піднесному настрої, з радістю; 36%  (45 батьків) – йдуть здебільшого охоче; 13,6 %  (17 батьків ) -  не проявляють особливих емоцій; 4,8% (6 батьків) – здебільшого неохоче і 0, 8% (1 батько) зазначає, що дитина йде у пригніченому настрої або відмовляється йти до школи.    

96% батьків (121 особа) знають, що таке булінг, 3,2 % (4 особи) –  не знають і 0,8% (1 особі ) важко відповісти. 77%  (97 батьків) впенені, що їхня дитина не зазнавала цькування, 9,5% (12 батьків) вважають, що  їхня дитина була в ролі жертви булінгу, 13,5% (17 батькам)  важко відповісти. Усі респонденти, а це становить 10,3 %  (тобто 13 осіб), які  зверталися з приводу булінгу до педагогів та адміністрації закладу, зазначають про конструктивне вирішення проблеми без повторних випадків цькування.

47,6% (60 батьків) отримують інформацію щодо булінгу під час батьківських зборів; 55,6% (70 батьків) –  від класного керівника, 53,2% ( 67 батьків) – із соціальних мереж , а 28, 6% (36 батьків) – із сайту закладу освіти та 12,7% - через електронні ресурси.

Отже, опрацьовані анкети свідчать про  регулярність та системність просвітницької роботи  з батьками щодо булінгу і домашнього насильства, запобіганню цькуванню в закладі освіти та обізнаність учасників освітнього процесу з нормами законодавства. Проте є певні  проблеми в учнівських колективах,  на які  слід звернути увагу. З цією метою пропоную внести наступні пропозиції до проєкту рішень.